⠀
Історію вежі пов'язують із Катерининською залізницею. Вона мала забезпечити водою залізничну станцію Олександрівськ-2 (нині Запоріжжя-2), центральні залізничні майстерні другої Катерининської дороги, а також декілька житлових будинків. Згадували про цю водонапірну вежу і у звіті про діяльність школи хутору глухонімих, який заснував Фелікс Мовчановський. Нині вежа є одним із найстаріших об'єктів, які збереглися до наших часів.
⠀
Вежу спроєктував архітектор Іван Козлінер у 1949 році. Башта збудована у мавританському стилі, який ввібрав у себе елементи архітектури персів, сирійців, китайців. Проєктуючи вікна, Козлінер надихався італійською добою Відродження — так з'явилося «вікно палаццо». Надбудову-бельведер на даху збудували на початку 21-го століття — задум архітектора її не передбачав. Нині тут розміщується оглядовий майданчик
⠀
Типовий приклад ампіру другої половини 20 століття. Проєктували будівлю з вежею Іван Козлінер та Леонід Гершович. 47-метрова вежа має шпиль та прикрашена ліпниною.
З будинком пов'язана романтична легенда: хлопець ішов до армії, а у місті залишалася його кохана. Він намалював квітку ромашки на стіні будинку, бо дівчина щодня проїжджала повз нього. Хлопець навмисно зробив непарні пелюстки, аби вона завжди отримувала відповідь «кохає».