UaEn

"І на Січі мудрий німець картопельку садить": як міноніти опинились у Запоріжжі?

Поділитись
Ми знаємо Хортицю як колиску запорізького козацтва, символ волелюбності і військової доблесті наших предків. При цьому слові перед очима постають знамениті Тарас Бульба  та козаки з “оселедцями”. А ось, про європейську цивілізацію, яка змінила на берегах Дніпра козацьку вольницю, відомо набагато менше.

Меноніти — протестантська деномінація, котра була заснована в Цюріху 1525 року під час Швейцарської реформації.

Роль менонітів на довгі роки викреслена з історії нашої країни під впливом ідеології. Мабуть, в імперії під назвою СРСР якось ніяково було говорити про те, що флагман українського машинобудування - відомий “ЗАЗ”, заснував як завод сільгоспмашин німець Абрахам Копп. А наше шляхетне Запоріжжя в значній мірі зобов'язане Герману Нібуру - нащадку протестантів-менонітів, що переселилися на землю Верхньої Хортиці зі Східної

Свою сьогоднішню назву «меноніти»  отримали від імені голландського релігійного лідера - Менно Сімонса. Сприймати і називати “німцями”  менонітів стали мабуть тому, що за роки життя в Пруссії, куди пішли від гонінь на батьківщині, вони перейшли на близький до фризької нижньонімецький діалект.

В першу чергу мова йшла про заселення південних земель, приєднаних до імперії в 1775 році, які іменувалися «Диким полем». Щоб залучити на ці території європейців, князь Потьомкін відправив Георга фон Траппа, який володів мовою менонітів, у східну Пруссію. Менонітам показали родючі землі Херсонщини, пообіцяли свободу віросповідання і вкрай важливу для них, через релігійні переконання, свободу від військової служби.

Громади на переїзд погодилися. Перша група переселенців - 228 сімей - вирушила в дорогу на Великдень 1788 року і... опинилася на запорізькій землі: поки переселенці були в дорозі, царський уряд змінив кінцевий пункт призначення на долину біля Дніпра по сусідству з островом Хортиця.

Першою громадською будівлею менонітської колонії стала церква, яку поселенці звели відразу після прибуття на запорізьку землю, а в 1835 році перебудували - в глиняну двоповерхову. Вона довгі роки була головною церквою менонітів Російської імперії. Радянська влада її закрила і в 1935 році обладнала в будівлі кінотеатр. У період Другої світової війни богослужіння в церкві відновилися, але потім її будівля була знесена.

При переселенні кожному сімейству було відведено по 65 десятин землі - це в 20 разів більше території, яку зараз на острові Хортиця займає комплекс «Запорізька січ». Але успадковував наділ у зазвичай багатодітних сім'ях менонітів тільки старший син. Інші діти отримували гроші і повинні були влаштовувати своє життя самі. Звідси - розвиток підприємництва. Від виробництва хлібного вина, яке непитущі меноніти поставляли в Олександрівську фортецю, до створення сільгоспприладдя, яке пізніше переросло у машинобудування, ковальське виробництво і металургію.

Сьогодні в Запоріжжі про людей, які більше 150 років створювали тут європейську цивілізацію, зметену потрясіннями ХХ століття, нагадують лише будівлі, зовнішній вигляд яких разюче відрізняється від навколишніх споруд.

Відгуки Відгуки про організатора 0

Залиште свій відгук
UaEn