Будівля Олександрівської чоловічої гімназії

Побудована у 1910-1911 роках, виконавцем робіт був цивільний інженер М. Кондратьєв, постачальником цегли – власник цегляно-черепичного заводу в м. Олександрівську Д. Мінаєв.

Споруду зведено неподалік від перетину вулиць Жуковського та Леппіка, значним архітектурним масштабом та вдалим рішенням вона гідно доповнює компактну групу будівель учбового призначення старого Олександрівська. Роботи по зведенню будинку гімназії коштували місту більше 230 тис. крб.

З 1930 року у будівлі почав діяти Запорізький державний педінститут.

Перебудови 1950-х років повністю змінили стильове акцентування головного фасаду, внесли деякі зміни у вигляд бічних крил курдонеру в бік перехрестя вулиць. На головному фасаді два високих, у формі модерну, бічних багитових завершень були замінені масивним класичним фронтоном. В бічних крилах курдонеру великі, також у дусі модерну, колоподібні вікна, що фланкували торцеві напівротонди, були розтесані у майже квадратні отвори та оздоблені класичними лиштвами.


Тильну торцеву частину в 1950-х роках було змінено та добудовано півповерх для обсерваторії. Плаский дах надбудови обладнано під майданчик для астрономічних спостережень, значну його частину займає колоноподібна у плані башта з обертовим напівсферичним куполом для телескопа.

Мури всієї будівлі цегляні, фасади не потиньковані, дахи вальмові – вкриті покрівельним залізом вздовж похилих дерев’яних крокв. Перекриття поверхів – пласкі залізобетонні плити. Зі старих конструкцій добре збереглися три маршові (головні) і двоє двомаршових допоміжних кам’яних сходів у середині будівлі.

Значну цінність складає донині збережений первісний характер інтер’єрів. Простір центрального вестибюля розчленовано масивними гранітними квадратними колонами, пласкі дахи ритмічно розділені кесонами з ліпними розетками всередині.


У коридорах добре збереглися ліпні плафонні падуги, дзеркала та ритмічні членування у вигляді системи підпружних арок. У підлогах холів, вестибюля та тамбурів головних сходів застосовано мармурову крихту, урочисте упорядження останньої помітно ушляхетнює декоративний мотив заокруглених сходинок та ажурне металеве огородження, що збереглося до сьогодні.

Більша частина споруди зберегла характер первісного стильового рішення у формах модерну, головний фасад після перебудов 1950-х років набув стилістики неокласицизму радянської доби. Але навіть у цій новій стилістиці даний фасад зберіг первісний характер урочистої монументальності.


Будівля є типологічно цінною пам’яткою архітектури, рішення якої носить яскраві стильові ознаки. Нині функціонує як корпус № 1 Запорізького національного університету, з розміщенням тут адміністрації, ректорату та приміщень фізико-математичного факультету.