Ви мусите дозволити Javascript у вашому браузері для оптимальної роботи сайта і відображення розділів повністю.

Легенда про козацькі скарби

У Запорізькій вольниці, де мешкали запорізькі козаки, після численних успішних походів накопичувалось чимало скарбів і цінних речей, грошей і зброї. Кожен козак, який брав участь у боях, мав свій скарб, який зберігав в затишному і надійному місці. Надійними місцями козаки вважали схованки в скелях, в землі та під водою. Скарби в ті часи могли бути особисті і була спільна казна війська Запорізького.

У 1630 - 1640-х роках, перебуваючи на військовій службі в польському війську, в Україні перебував французький військовий інженер Боплан.

«Кожен козак має на островах свій таємний куточок. Повертаючись з чергового бою з турками, вони ділили в скарбниці добро і все, що отримали, ховали у Дніпрі, крім речей, що ушкоджуються водою», - записав інженер.

Боплан стверджував, що козаки ховають під водою не тільки турецькі гармати, але і гроші, за якими повертаються тільки в разі потреби.

Збираючись в черговий похід, козаки перевіряли свої схованки, прикривали їх надійніше або переховували в нові місця. Повертаючись з чергового походу, козаки поповнювали свої скарбнички. А тайники загиблих в бою козаків назавжди залишалися забуті.

У 1775 році Запорізьку Січ ліквідували за наказом цариці Катерини. Козаки насильно були переселені на Кубань.

Йдучи з Хортиці та прилеглих місць, козаки не вірили у вічність цього наказу. У багатьох була думка: «...як помре «Потемка»(князь Потьомкін-Таврійський), то вони повернуться назад».

Думаючи так, козаки йшли і нічого не брали із собою, а ховали добро: хто в землю, хто в скелі, а хто і в водах Дніпра.

У народі говорили, що тоді ж десь на Хортиці або в її околицях була захована «Військова Скарбниця» запорожців.

Народжувалися нові легенди і міфи про зариті скарби, які передавалися з вуст у вуста. Козаки розселилися по різних селах і містах України, через багато років, хто помер, хто постарів і ослаб, і вже не міг повернутися до запорізького краю. Усні заповіти і прикмети заритих скарбів під великим секретом передавалися від діда до батька, від батька до сина.

За записами відомих краєзнавців, ще в кінці XIX століття були живі численні свідки, що перейняли від своїх батьків прикмети запорізьких скарбів.

- «На острові Хортиця, в скелі Верхня Голова, був камінь в ріст людини, весь до низу пописаний. Тепер його або нема, або мохом поріс - не пізнаєш. Під тим каменем є запорізький скарб. Цей камінь бачив я літ двадцять назад, як чабанував».

- «Нижче голови острова Хортиця, над Старим Дніпром, є урочище Лазні. Там, поверх скелі, скарб. Приміта така: лежить камінь, а на ньому слова викарбувані: «Есть и како, хто візьме - буде кай». Годів тридцять тому назад слова можна було побачити, а тепер камінь зріс мохом», - розповідали місцеві жителі, що чули прикмети запорізьких схованок від своїх предків козаків. 

Пройшли століття з часів бурхливого ​​козацького життя в Запорізькому краю, а пристрасть до скарбів не проходить. Шукачі досліджують скелі, любителі дайвінгу прочісують метр за метром дно Дніпра і впадаючих в нього річок. На Хортиці і берегах Дніпра в Запоріжжі періодично проводять офіційні археологічні дослідження.

У 1995 році під час підводних археологічних робіт у острова Канцерівського була знайдена шабля XVI - початку XVII століття, виготовлена ​​на Кавказі або в Передній Азії, можливо, в Ірані.

З дна Дніпра піднято кілька затонулих кораблів XVII століття, що послужило приводом для створення на острові Хортиці музею про морське життя запорізьких козаків.

Проте, на Хортиці і берегах Дніпра в Запоріжжі більша частина території ще не досліджена. Край цей по праву можна назвати невичерпним джерелом відкриттів для істориків, археологів з усього світу.

Розроблено з любов'ю управлінням туризму Запорізької міської ради | © 2017—2018 | DEVELOPED BY JAM