Ви мусите дозволити Javascript у вашому браузері для оптимальної роботи сайта і відображення розділів повністю.

Легенда про козацький чуб

Кажуть, що характерні зачіски та вуса українські лицарі - козаки успадкували від язичницьких предків.

Історики кажуть, що у древніх слов’ян немає жодного бога з бородою чи довгим волоссям, а отже такий образ вважався здавна божественним.

По традиції гоління голови та обличчя поступово передавалось до Київської Русі, від місцевих племен. Так, з часом дійшло і до козаків.

Існує легенда, що козаки вважали себе надто грішними для раю тому, коли вони потраплять у пекло, Бог може змилуватись над ними і витягнути за чуба.

Загалом, така легенда, як і зачіска, була притаманна не тільки козакам. В стародавні часи оселедця вистригали єгипетським фараонам, індіанцям з деяких племен, татарам, індійцям, персам, японським самураям… Чи згадайте бодай турецького Джина. Для багатьох народів оселедець символізував «промінь сонця». Різниця між ними і козаками полягала лише в тому, що запорожці вистригали оселедця на лобі, у той час як інші народи залишали його по центру голови чи на потилиці. А ще козаки казали: «Як на війні загину – мене ангел понесе в небо за чуприну».

 

Матеріал узято: uamodna.com

 

Розроблено з любов'ю управлінням туризму Запорізької міської ради | © 2017—2018 | DEVELOPED BY JAM