Питалися козака: "Що то за причина,
Що в вас гола голова, А зверху чуприна ?"
"А причина то така: Як на війні згину
— Мене ангел понесе
В небо за чуприну".
Відважний, сміливий, готовий у будь-який момент померти за свою землю – ось, що символізує старовинна чоловіча “чуприна”! Одні називають її чуприною, інші – чубом. Але найбільш поширена назва – оселедець.
Довге пасмо волосся на голеній голові козака оселедцем почали називати у 20-му столітті радянські та українські письменники. Сучасні козаки на таку назву не ображаються, навпаки – жартують.
Кажуть, що чуприна і чуб – не одне і те ж, як дехто думає, а зовсім два різні типи зачіски.
Виявляється, не всім і на Запорізькій Січі дозволялося носити чуприну, котра була своєрідною відзнакою лицарського стану. Чуприни заборонялося носити джурам, селянам-втікачам, недосвідченим воякам, брехунам, боягузам, злодіям та ошуканцям. Позбавити чуприни козака вважалося найбільшою ганьбою.
Про надзвичайно високий статус цієї зачіски у запорожців свідчить і суворо регламентований спосіб носіння чуприни, закрученої саме за ліве вухо. “Чуприну неодмінно носили за лівим вухом, як усі відзнаки і нагороди, — шаблю, шпагу, ордени та ін. носять зліва, то й чуприну, як знак завзятого і відважного козака, слід також носити зліва”.
В Україні існував навіть спеціальний термін “чуприндир” — хоробрий, як запорожець, котрий носить чуприну на голові. У поляків же військова зачіска зовсім інша — дуже високо підстрижене волосся кругом на голові — воно більше нагадує зачіску наших селян.