З твоїм днем, незламне Запоріжжя!
В цьому дописі ми б хотіли писати зовсім інші слова у зовсім інших обставинах. І ми обов’язково напишемо, просто трохи пізніше. А зараз, хочемо зізнатися тобі в коханні. Так, ми не часто це робимо. Буває, у вирі подій, роботи і безлічі побутових завдань просто забуваємо зупинитися, насолодитися твоєю атмосферою і сказати таке важливе «Дякую, що тримаєшся». Ми завжди пам’ятаємо про тебе, бо ти — про...
Ти – про найкрасивіші заходи сонця. Ти – про перші побачення та підліткове кохання. Ти – про студентське життя. Ти – про колег та роботу, яка стала місцем натхнення. Ти – про найсміливіші українські бізнеси, які тільки починають, або продовжують працювати попри надважку ситуацію. Ти – про ранкову каву після важкої ночі. Ти – про незламних людей, які щоразу продовжують жити та будувати плани. Ти – про пікнік на Хортиці. Ти – про другий дім для людей з тимчасово окупованих територій. Ти – про найбажаніші зустрічі на Фестивальній. Ти – про міць в очах кожного та кожної. Ти – про прихисток. Ти – про світло у повній темряві. Ти – про надію, мрію, родину та дім. Ти — про щонедільні акції на підтримку військовополонених. Ти — про жовтоблакитні стяги на Соборному.
Ми знаємо, як в тебе болить. Знаємо, як щоденно в твоєму серці закарбовується рани від ударів. Як ворог намагається довести усім, що ти не вистоїш, але щоразу ти продовжуєш триматися.
Можливо, ми не часто говоримо з тобою наодинці, але завжди подумки дякуємо, що ти щоденно показуєш приклад витримки та сміливості. Дякуємо, що не здаєшся.
З твоїм днем, Запоріжжя. Ми є, бо ти тримаєшся!