Менонітська колонія Шенвізе

Колонія Шенвізе у південно-східному передмісті м. Олександрівська була заснована у 1797 році сім'ями менонітів, які переселилися з Пруссії.

В кін. ХVIII ст. Росія потребувала іммігрантів для заселення недавно приєднаних південних територій. У 1762-1763 рр. імператриця Катерина II видала укази, що дозволяли в'їжджати і селитися іноземним колоністам на території півдня Росії.

Жвавому промисловому розвитку сприяло будівництво у 1875 році поряд з Шенвізе Катерининської залізниці. Поява залізничної станції викликала справжній будівельний бум – за декілька років з'явилася безліч промислових підприємств, частина яких перетворилася на великі заводи:
- філіал Хортицького заводу сільськогосподарських машин Абрагама Коппа;
- механічний і чавунно-ливарний завод торговельно-промислового об'єднання «Лепп і Вальман»;
- машинобудівний завод «Сини Гільдебрандта і Прісс»;
- завод чавуну; завод землеробних машин і знарядь Я. Бадовського.

Упродовж 1880- 1885 років Г. Нібур побудував три парові млини. Г. Гюберт і М. Амітін будують лісопильні заводи. У 1900 році починає працювати крупний медопивоварний завод Г. Янцена. Облаштовуються вулиці Пивоварна і провулки Реймеровській та Млиновий.

На зламі ХІХ-ХХ ст. на території Шенвізе будується велика кількість прибуткових будинків так Д. Мінаєв, власник цегельних заводів, будує двоповерховий прибутковий будинок, на 12 квартир де, крім того, розмістилися борошняна торгівля Вібе і трактир П. Ждановської (просп. Соборний, 2).

Гарна будівля К. Гюберта з'явилася на просп. Соборний, 11. У цьому будинку орендар Тавоніус на першому поверсі відкрив аптеку.

Будуються приватні будинки – резиденції власників заводів в унікальному німецькому стилі «югендстиль»: будинок Г. Нібура, будинок А. Коппа, будинок Я. Діка та мера Ю. Сіменса.

Колонія будувалася по типу традиційних німецьких сіл: у центрі – кірха, волосне правління, школа. Першою вулицею колонії стала вулиця Базарна, її проклали паралельно руслу р. Мокра Московка. Перпендикулярна їй вулиця одержала назву «Шенвізська» (пізніше Вокзальна, тепер – просп. Соборний).

Значна частина будівель часів менонітської колонії Шенвізе збереглись до сьогодні, а саме: млин Г. Нібура, особняк А. Коппа, будівля Фризької церкви, прибутковий будинок К. Гюберта з аптекою Тавоніуса, особняки Я. Діка та Й. Леппа.

Містобудівна планувальна структура району формувалась за принципом розміщення житлових будинків, прибуткових будинків і будинків для помешкання заводських робітників на червоних лініях вулиць.

Виробничі підприємства розміщуються в глибині кварталів з виходом до залізничних колій. Виробництва, пов'язані зі сплавом будівельного лісу, зосереджуються вздовж р. Мокра Московка.

У 1901 році через річку був побудований металевий міст з тротуарами по обидва боки і металевою огорожею з гранітними стовпчиками (зберігся в реконструйованому вигляді). У 1907 році було побудовано залізничний міст, який до сьогодні не зберігся.

Націоналізовані заводи колишньої колонії Шенвізе стали базою для будівництва заводу по виготовленню комбайнів. Перший комбайн «Комунар» був випущений у 1930 році.

У червні 1959 року з експериментального цеху вийшов перший мікролітражний автомобіль «Запорожець».

Численні реконструкції на території заводу сприяли не тільки перебудові багатьох історичних будівель, але і зносу об'єктів, що представляють архітектурну спадщину міста. Знищення в мирний час принесло значно більше втрат, чим в роки війни – на місці менонітського кладовища побудували заводські корпуси. Територія колишньої колонії Шенвізе є пам'яткою архітектури і містобудування