Садиба Попова (тимчасово окупована)

Садиба Попова є унікальною пам’яткою історії та архітектури Південної України кінця XVIII – ХІХ ст. Складається садиба з комплексу господарчих будівель, службових квартир, що збереглися до сьогодні, є рештками одного з найбільших дворянських маєтків регіону.

У 1788 році Василь Степанович Попов – очільник Військово­ похідної канцелярії князя Г.О. Потьомкіна­Таврійського, в майбутньому таємний радник при імператриці Катерині ІІ та імператорах Павлі І та Олександрі І отримав землі на яких через 100 років буде зведено садибу.

Наприкінці ХІХ ст. на території маєтку онуком Василя Степановича генерал­майором Василем Павловичем Поповим було зведено палацовий комплекс, будівлі якого поєднали в собі псевдо­мавританський та неоготичний архітектурні стилі.

Перлинами Садиби Попова вважають оглядову башту — яскравий приклад еклектизму, та манеж­стайню, витриману в архітектурному стилі Північної Італії епохи Пізнього Відродження.

Сьогодні до історичного комплексу входить Садиба поміщика, що складається з чотирьох споруд кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст. Серед них найстарша будівля – житловий будинок поміщика 1790 року, виконаний з решток турецьких галер. Також до сьогодні зберіглись залишки корівнику 1835 року, молочарні 1836 року та льоху.

Палацовий комплекс другої половини ХІХ ст. складається з трьох флігелів, оглядової башти, каретного двору, манежу­стайні, будівлі електростанції, майстерні та башти зруйнованого палацу.